2 серпня – День пам'яті жертв нацистського геноциду ромів
2 серпня щороку відзначається Міжнародний день голокосту ромів.
Саме цього дня у 1944 році за одну добу в таборі Аушвіц-Біркенау загинули до 4 300 ромів. За різними підрахунками, загалом у світі впродовж війни було знищено приблизно 200 тисяч представників цієї національності.
Коли мова заходить про масові людські жертви під час Другої світової війни, то насамперед на думку спадає знищення євреїв. Натомість про трагедію ромів є невеликий масив інформації і досліджень. Геноцид ромського населення і до сьогодні залишається однією з найменш вивчених сторінок Другої світової.
Точна кількість загиблих під час Голокосту ромів невідома. Вважається, що перед Другої світовою в Європі їх проживало до мільйона. Під час війни від рук німців та їхніх союзників загинули 220 тисяч. На тимчасово окупованій нацистами частині Радянського Союзу було знищено близько 30 тисяч. Переважна більшість – в Україні (за приблизними оцінками загинуло близько 24 тисяч ромів).
Про геноцид ромів у Німеччині заговорили лише на початку 80-х років минулого століття. Для порівняння: геноцид євреїв визнали одразу після падіння нацистського режиму. І лише у 1996 році лідерами ромських організацій 10 країн Європи та США на конференції «Геноцид — Пам’ять — Надія» 2 серпня було встановлено, як Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів.
Задокументованої інформації про знищення ромів вкрай мало. Лише нещодавно дослідники почали записувати історії, які переказували з покоління в покоління нащадки вцілілих ромів.
Ромів вбивали навмисно й жорстоко. Винищенням займалися спеціальні каральні загони – айнзатцгрупи кількістю від 1000 до 1200 осіб. Їхні командири могли особисто ухвалювати рішення про розстріли населення. Одна така група діяла в північній та центральній Україні, інша – в південній Україні, Бессарабії, Криму та на Кавказі.
Перші масові вбивства ромів почалися уже восени 1941 року. У Миколаївській області у вересні 1941 року особовий склад айнзацгрупи D ліквідував понад сотню ромів, у тому числі жінок та дітей.
У лютому 1942 року в Артемівську (Бахмуті) зондеркоманда 4b розстріляла двадцять родин ромiв у колишній гіпсовій шахті. Сотні ромів було знищено в Малині, Василькові, Обухові, Маріуполі, Кіровограді, Новгороді-Сіверському, Кривому Розі, Миколаєві, Херсоні.
Парадоксально, але Бабин Яр є одним з найменш досліджених місць масових розстрілів ромів під час Другої світової війни. Хоча достеменно відомо, що роми були однією з етнічних груп, яких там масово розстрілювали.
Місцеві жителі так само, як євреїв, рятували ромів від розстрілів. Але їхній порятунок мав свою особливість. Перш за все, місцеві жителі попереджали ромів про наближення облав. Часто представники місцевої адміністрації видавали ромам фіктивні довідки про їхнє етнічне походження.
За роки незалежності Україна впроваджувала політику, спрямовану на етнічне відродження ромів, їх самоідентифікацію й самоствердження. Ромська етнонаціональна спільнота є невід’ємною частиною українського народу, а її історія – складовою нашої спільної національної пам’яті.
Світ визнав голокост, геноцид євреїв одразу після завершення Другої світової війни. А геноцид ромів тривалий час не привертав уваги через набагато меншу чисельність жертв. І через те, що ті, хто вижив, були неспроможні донести світові свій досвід і свою травму.
Коли роми подавали свої звернення на визнання їх постраждалими, то німці їм відповідали, що вони нібито були злочинцями і асоціальними елементами, що у них начебто "зіпсована" кров і що це є в їхній природі. Тільки на початку 80-х років на урядовому рівні у Німеччині було визнано, що переслідування ромів мало такий самий характер, як і переслідування євреїв. На це рішення пішло кілька десятиріч. Ромська національність була визнана такою, що так само постраждала від рук німців.
Звичайно, що були випадки, коли людям давали врятуватися. Місцеві мешканці переховували ромів у себе. Вони були фахівцями-ковалями, тому цінувалися серед місцевого населення. Старости села часто попереджали про загрозу з боку німців, надавали допомогу, щоб роми втекли вчасно. Чим краще знали ромів, чим кращі були з ними стосунки перед війною, тим більшою була ймовірність того, що їм вдасться врятуватися.
У суспільстві і зараз існує багато стереотипів щодо ромів. Ромська громада дуже різноманітна. Є різні ромські підгрупи, які ведуть різний спосіб життя. Є кілька проблем, які стоять перед ромами. Вони змінюються, трансформуються, переживають "хвороби росту". Це займає не одне століття.
Але цьому слід протистояти. Це є інформаційна і освітня діяльність. У 1971 році у Лондоні відбувся Всесвітній конгрес, де було ухвалено рішення називати цю національність ромською. Слово "циган" має зневажливе забарвлення. Ромська спільнота має право на ту назву, яку вважає для себе справедливою і актуальною.
