«Шляхами долі: історії Захисників Малоданилівської громади»
До Дня захисників і захисниць України розповідаємо історії наших земляків, чиї долі назавжди змінила війна.
У кожній громаді є люди, чиї кроки через війну назавжди вписані в нашу історію. Бойовий шлях кожного захисника — унікальний, сповнений випробувань, мужності та незламності.
У цій публікації ми розповідаємо лише частину таких історій. Але за ними — щира вдячність і глибока повага до всіх, хто стояв і продовжує стояти на захисті України.
Ці історії звучать поруч із нами, щоб нагадати: за кожною людиною у військовій формі — цілий світ досвіду, болю, рішучості, відповідальності та любові до Батьківщини.
Усі матеріали та фотографії розміщені з дозволу наших респондентів.
Олександр: від мирного життя — до захисту України
Олександр — житель Малої Данилівки. До війни він був приватним підприємцем, будував плани на майбутнє та розвивав власну справу. Проте 24 лютого 2022 року, як і для мільйонів українців, його життя змінилося назавжди.
Не вагаючись, Олександр долучився до лав Збройних Сил України. Нині він проходить службу у складі 92-ї окремої штурмової бригади, виконуючи обов’язки водія-гранатометника у штурмовому батальйоні та забезпечуючи підрозділ боєприпасами.
Це відповідальна та надзвичайно небезпечна робота, від якої часто залежить успішне виконання бойових завдань і життя побратимів.
Олександр брав безпосередню участь у контрнаступі зі звільнення Харківщини, проявивши мужність, витримку та високий професіоналізм. За сумлінне виконання військового обов’язку він неодноразово був відзначений грамотами та подяками військового командування.
Сьогодні Олександр продовжує службу, залишаючись на передовій боротьби за незалежність України.
Його історія — приклад відповідальності, незламності та любові до рідної землі. Саме завдяки таким людям Малоданилівська громада живе, працює та має можливість будувати плани на майбутнє.
Підтримка наших Захисників залишається не лише обов’язком, а й справою честі для кожного з нас.
Сергій: від мирної професії — до командира артилерійської батареї
Війна змінила долі цілої генерації українців. Молоді люди, які ще вчора працювали, будували кар’єру, створювали сім’ї та планували майбутнє, сьогодні командують підрозділами, приймають складні рішення та щодня боронять незалежність України.
Одним із таких Захисників є Сергій — уродженець Малоданилівської громади.
До початку повномасштабного вторгнення він працював торговельним представником у компанії «БІАГР» — Білоцерківській агропромисловій групі. Проте 24 лютого 2022 року його життя, як і життя мільйонів українців, змінилося назавжди.
Сьогодні Сергій — командир 1-ї артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.
За плечима молодого офіцера — бойові дії на Донецькому, Сумському та Дніпропетровському напрямках, а також участь у Курській операції. Кожен із цих напрямків став випробуванням на витримку, професіоналізм і силу духу.
За мужність, відданість військовій присязі та успішне виконання бойових завдань Сергій нагороджений відзнаками «Хрест хоробрих», «Срібний хрест» та орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Ці нагороди є свідченням не лише особистої відваги, а й високої довіри командування.
Та найбільша цінність цієї історії — не у відзнаках. Вона в тому, що поруч із нами живуть люди, які, попри молодий вік, взяли на себе величезну відповідальність за життя побратимів і безпеку країни.
Саме такі Захисники сьогодні пишуть новітню історію України, а Малоданилівська громада пишається своїми земляками, які гідно виконують свій військовий обов’язок.
Дмитро: чотири роки полону та довгоочікуване повернення додому
Війна пише різні долі. Одні Захисники й сьогодні продовжують виконувати бойові завдання. Інші пройшли через одне з найважчих випробувань — ворожий полон.
За повідомленнями про обміни військовополоненими стоять роки невідомості, випробувань та незламної віри у повернення додому.
Саме такою є історія Дмитра — жителя Малоданилівської громади.
Повномасштабне вторгнення він зустрів 24 лютого 2022 року в Маріуполі. Не вагаючись, Дмитро добровільно став на захист України, долучившись до оборони міста, яке згодом стало одним із символів незламності українського народу.
Після тривалих і запеклих боїв, 16 травня 2022 року, виконуючи наказ про припинення оборони та вихід із території заводу «Азовсталь», Дмитро разом з іншими українськими військовослужбовцями потрапив у російський полон.
Йому довелося пройти через Оленівку та інші місця незаконного утримання українських військовополонених.
Попереду були майже чотири роки неволі — роки тяжких випробувань, невідомості та боротьби за життя.
11 квітня 2026 року Дмитро повернувся на рідну землю в межах обміну військовополоненими.
Цей день став довгоочікуваною миттю радості не лише для його рідних, а й для всієї громади, яка весь цей час вірила в його повернення.
Сьогодні Дмитро проходить лікування та курс реабілітації, поступово відновлюючи здоров’я після пережитого. Попереду ще тривалий шлях до відновлення, але сьогодні Дмитро має найцінніше — свободу, можливість бути на рідній землі та розпочати новий етап свого життя.
Історія Дмитра — це історія мужності, витримки та незламності. Вона ще раз нагадує, що за кожним поверненням із полону стоять роки боротьби, очікування та віри.
Саме тому підтримка звільнених військовополонених, їхня реабілітація та допомога родинам є надзвичайно важливими складовими ветеранської політики громади.
Пам’ятаємо. Підтримуємо. Дякуємо.
Історії наших Захисників різні. Хтось сьогодні продовжує службу, хтось повернувся з полону, хтось проходить лікування чи реабілітацію.
Але кожного з них об’єднує головне — любов до України, відданість своїй державі та готовність захищати її.
Саме заради таких людей громада розвиває систему підтримки ветеранів, військовослужбовців та їхніх родин.
У День захисників і захисниць України Малоданилівська селищна рада висловлює глибоку вдячність усім, хто став на захист нашої держави.
Дякуємо кожному і кожній, хто боронить Україну сьогодні.
Дякуємо тим, хто пройшов найважчі випробування війни.
Схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто віддав за Україну найдорожче — своє життя.
Честь і шана Захисникам і Захисницям України!
